Монастир черниць закрили радянські, а пізніше відремонтовані будинки українців, переселених російським вторгненням

Черниці греко-католицької конгрегації сестер Святого Сімейства знаходяться в 100 кілометрах від Львова, а сьогодні вона є домом для українських внутрішньо переміщених осіб. Сам монастир символізує опір, він був побудований після незалежності України на початку 1990 року. Попередній монастир був закритий комуністичною владою, поки існував Радянський Союз, а черниці були відправлені в Сибір.«Всі наші молитви тепер зосереджені на мирі в Україні, за наших солдатів, за невинних людей, які загинули, які загинули», – сказала сестра Домініка, голова черниці.Перед війною 17 сестер жили спокійним життям, виконуючи свої релігійні обов’язки та благодійну роботу, а також вирощували гриби, виготовляли домашні макарони та малювали ікони для прикраси каплиці. Тепервони бігають позаду і поруч з дітьми, надаючи підтримку та поради своїм матерям, готуючи щодня для своїх гостей. La capilla improvisada en el refugio antibombas que las monjas se han preparado para refugiarse cuando estallan los ataques aéreos, en el Monasterio de Mujeres de Hoshiv, donde las monjas han estado acogiendo a desplazados internos que huyen de la guerra, en la región de Ivano-Frankivsk, en el oeste de Ucrania, el miércoles. 6 de abril de 2022.
(Foto AP/Nariman El-Mofty)
Colchones en el piso del sótano del monasterio, junto con mantas y bancos.
(Foto AP/Nariman El-Mofty)«Все в монастирі зосереджено навколо молитви і порядку», – пояснила сестра Домініка. Але коли почалося російське вторгнення, вони розповіли місцевим чиновникам, що в них можна розмістити до 50 переселенців. «Ми підганяли години молитви і роботи для людей», – сказав він. Багатоз дітей вже прийшли в довіру і тепер сміються і обіймають черниць, через кілька днів після прибуття травми. «Спочатку вони були трохи закриті. Це нове місце для них. Вони прийшли з міст, де (є перестрілки), де постійно відбуваються сирени (авіаудари)», – сказав він. Однак у цьому мирному середовищі черниці все ще отримують сповіщення про напад на свої мобільні телефони та попереджають решти жителів, дзвонивши у дзвони монастиря, менш травматичний звук, ніж гучні сирени в містах та направляючи решту людей до підвалу.Monjas juegan con niños desplazados internamente, que se refugian en el Monasterio de Mujeres Hoshiv, en la región de Ivano-Frankivsk, en el oeste de Ucrania, el miércoles 6 de abril de 2022. Muchos de los niños que ahora se ríen y abrazan a las monjas llegaron en un estado de angustia.
(Foto AP/Nariman El-Mofty)
Una niña desplazada internamente, con una bandera ucraniana improvisada, se sienta durante una clase de actividades con monjas, mientras se refugia en el Monasterio de Mujeres Hoshiv, en la región de Ivano-Frankivsk, en el oeste de Ucrania, el miércoles 6 de abril de 2022.
(Foto AP/Nariman El-Mofty)
Після приходу нових гостей вони імпровізували каплицю, прикрашену картиною Марії, немовляти Ісуса, свічку і великий хрест з гілок. У підвалі викладені матраци, ковдри, лавки. Одна зі стін була написана крейдою «The Prodigy», в данину британському електронному гурту.Але навіть коли русалок немає, діти з радістю користуються запалим підземним простором.«Ми граємо і читаємо молитви», – сказав Ростислав Борисенко, 10-річний хлопчик, який втік з обложеного Маріуполя разом з матір’ю. «Це допомагає нам». Його мати досі з нетерпінням чекає звістка про родину та друзів, які не змогли втекти від Маріуполя або евакуйованих у райони сходу, підконтрольні російським сепаратистам. Незважаючи на те, що вони знаходяться за тисячами миль від фронту, розмова за столом оберталася головним чином навколо війни.Los desplazados internos cenan en el Monasterio de Mujeres Hoshiv, donde las monjas han recibido a personas que huyen de la guerra, en la región de Ivano-Frankivsk, en el oeste de Ucrania, el miércoles 6 de abril de 2022
(Foto AP/Nariman El-Mofty)
Поки сім’ї ламають хліб в їдальні, черниці обідали окремо в бібліотеці, за довгим столом під картиною Таємної вечері. Серед них – 44 роки сестра Йозефа, яка була евакуйована з монастиря в Києві в перший день війни.«Важко залишити там, де ви жили», – сказав він. «Хоча я можу тут жити… моє серце там. І я чекаю, щоб повернутися». ПРОДОВЖУЙТЕЧИТАТИ:Російське вторгнення LIVE: Українська армія заявила, що готується до «фінального бою» в обложеному Маріупольському портуМіністр закордонних справ Австрії сьогодні поїде до Москви, щоб зустрітися з ПутінимХто такий «залізний генерал», який веде надзвичайний український опір жорстокому наступу Путіна

Fuente